Вівторок, 24.10.2017, 11:20
Перший портал білявок!
Вітаю Вас Гість



Каталог статей
Головна » Статті » ПСИХОЛОГІЯ

НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ ТА МОВА ЖЕСТІВ
Людина має один дуже цінний дар – можливість спілкуватися. Саме спілкування найбільше бракує, коли ми на тривалий час залишаємося самі. Адже спілкуючись ми передаємо інформацію, яка живить наш мозок і допомагає розвиватися духовно (звісно залежно від інформації та її джерела). Мова - це та особливість, що відрізняє нас від тварин та інших істот.

За допомогою мови ми спілкуємося і розуміємо одне одного, щоправда не завжди. Тому є ще одна мова, мова без слів, мова жестів. Інколи слова говорять не те, що жести чи міміка. Сучасна психологія приділяє велику увагу мові без слів. Учені проводять дослідження та різноманітні експерименти і одержують цікаві результати в цій галузі.

Здається неймовірним, що майже за мільйон років еволюції людини невербальні аспекти комунікації почали серйозно вивчатися тільки на початку шістдесятих років, а громадськості стало відомо про їхнє існування лише після того, як психотерапевт Юлій Фаст у 1970 році опублікував свою книгу. Ця книга узагальнювала дослідження про невербальні аспекти комунікації, що провели вчені-біхевіористи до 1970 року, але навіть сьогодні більшість людей все ще не знають про існування мови руху тіла, незважаючи на її важливість у їхньому житті.

Автор біоенергетичної теорії Доктор А. Лоуен у книзі „Фізична динаміка структури характеру” пише: „Жодні слова не можуть бути такими зрозумілими, як мова тіла, коли ми навчимося її розуміти”. Саме так, „коли навчимося розуміти”, адже погодьтесь, що ми так багато втрачаємо, не знаючи достоту, що означає той чи інший невербальний знак. Найпростіший тип невербального спілкування - це тілесний дотик, щоправда він поширений також і серед тварин. Відстань між співрозмовниками, а також їхні пози вказують на відносини рівності або підлеглості між ними.

Уявіть, що різні народи сприймають по-різному допустиму відстань під час спілкування. Так, у китайців вона чимала, а у французів – навпаки. От і виникають непорозуміння, особливо під час міжнародних зустрічей. Важливий тип спілкування за допомогою тіла - жести. У первісному суспільстві люди розуміли одне од¬ного виключно за допомогою жестів. Цей вид спіл¬кування не зник і дотепер, хоча й дуже змінився. Жести доповнюють мову, а інколи навіть замінюють її, зокрема у глухонімих. В різних культурах, у різних народів, жести можуть мати неоднакове значення.


Але деякі психічні явища і процеси, як, наприклад, почуття хвилювання, люди виявляють здебільшого однаково. Міміка також відіграє неабияку роль під час спілкування. Очі виконують у розмові важливу роль, оскільки і той, хто говорить, і той, хто слухає, посилають за їхньою допомогою сигнали одне одному. Ще одним типом спілкування, який безпосередньо не пов’язаний зі змістом мови, є голос і манера мовлення. Сучасна людина має велику кількість кон¬тактів, зокрема короткотермінових. На початково¬му етапі спілкування особливу роль відіграють невербальні засоби.

Перше враження - надзвичайно важливий момент, який може ста¬ти психологічним містком до розвитку стосунків, або, навпаки, каменем спотикання у подальшому спілкуванні. Це взаємна оцінка одягу, пози, виразу очей, жестів, міміки, голосу, інтонацій. Уміння читати несловесну мову — важлива умова взаєморозуміння. Доведено, що під час спілкування людина словесно здобуває 35% інформації, а за допомогою мови тіла — 65%. Нині описано й витлумачено більш ніж 1000 несловесних знаків та сигналів.

Можемо собі уявити скільки інформації ми отримуємо, коли спілкуємося в ICQ з незнайомою нам людиною, такий собі нововинахід сучасності, тому й не рідко справжня зустріч кладе край подальшим стосункам, інколи викликає відразу, хоча звісно скрізь є винятки. Особливістю мови руху тіла є те, що її прояв обумовлений імпульсами нашої підсвідомості, і відсутність можливості підробити ці імпульси дозволяє нам довіряти цій мові більше, ніж звичайній, вербальному способу спілкування. Мову руху тіла насправді можна фальшувати, але тільки впродовж короткого часу, оскільки незабаром, організм мимовільно передасть сигнали, що суперечать його свідомим діям. Талановиті актори – ось виняток з правил і доказ того, що людині таки підвладно все.

Підробляти та наслідувати мову тіла протягом тривалого періоду часу важко, однак корисно повчитися використовувати позитивні, відкриті жести для успішного спілкування з іншими людьми, і позбавитися від жестів, що несуть негативне забарвлення. Головне правило прочитання мови жестів – всі жести потрібно розглядати в сукупності, і лише тоді робити висновок про свого співрозмовника. Адже кожен окремий жест нерідко може хибно витлумачити ставлення до вас співрозмовника, що надалі постане незламним бар’єром у спілкуванні, якщо не покладе йому край. Жести, якими ми ілюструємо своє мовлення, або допомагають або заважають слухачам/співрозмовникам сприймати інформацію. Вони багато говорять про нас, наприклад, як про ораторів. Вони вносять свій вагомий вклад у результат нашого виступу. Відсутність жестів – це той жест, який теж несе про нас якусь інформацію.

Відомо, що „таємні думки” і настрій іншої людини можна „прочитати” ще й за її позами та жестами. Цікаво те, що у різних народів одні й ті самі невербальні знаки і жести можуть тлумачитися по-різному, що інколи призводить до прикрих непорозумінь. Тому, вивчаючи чужі культури та іноземні мови, важливу увагу потрібно приділити невербальним засобам спілкування. Так, у Болгарії звичний для нас кивок голови на знак згоди, означає діаметральну протилежність, тобто непогодження. Приміром, жест „окей” чи кружок з пальців, що був популяризований в Америці на початку XIX століття, добре відомий у всіх англомовних країнах, а також в Європі та Азії, але в деяких країнах він має інше значення і походження.

Наприклад, у Франції - означає „нуль” або „нічого”, в Японії – „гроші”, а в деяких країнах Середземноморського басейну цей жест використовується для позначення гомосексуальності чоловіка. В Америці, Англії, Австралії та Новій Зеландії піднятий догори великий палець має три значення. Зазвичай він використовується під час голосування на дорозі, намагаючись зловити подорожню машину. Друге значення – „все гаразд”, а коли великий палець різко підносять догори, це стає образливим знаком, що означає нецензурну лайку. У деяких країнах, наприклад в Греції, такий жест означає „замовкни”, тому можна уявити собі стан американця, який намагається зловити подібним жестом автівку у грецькому місті...

Коли американці рахують, вони загинають пальці руки до себе, тому у їхньому товаристві не варто рахувати вигинаючи пальці від себе, - це може сприйнятися так, наче ви їх хочете кудись „послати”. V – подібний знак пальцями дуже популярний у Великобританії та Австралії і має образливе тлумачення. Під час Другої Світової війни Вінстон Черчиль популяризував цей знак для позначення перемоги, але для цього рука повернута тильним боком до мовця. Якщо при цьому жесті рука повернута долонею до того, хто говорить, то жест набуває образливого значення – „замовкни”. В більшості країн Європи, однак, V-жест в будь-якому разі означає „перемога”. У багатьох країнах цей знак ще означає цифру „2”.

Ці приклади свідчать про те, до яких хиб і непорозумінь може призвести неправильне тлумачення жестів, не враховуючи національні особливості того, хто говорить. Тому, перш ніж робити будь-які висновки про значення тих чи інших жестів та мови руху тіла, необхідно врахувати національну приналежність співрозмовника. Єдиними універсальними способами приваблення до себе співрозмовника є посмішка, вона використається і правильно сприймається в будь-якій країні і будь-якій культурі.

Посмішка - найефективніша форма спілкування, і, нарешті найкращим компліментом, який ми можемо зробити своєму співрозмовникові, буде щирий прояв інтересу до нього і його проблем. А все ж посмішка, як і всі засоби невербального спілкування, виражає велику кількість відтінків переживання: існує дружня, іронічна, насмішкувата, презирлива, улеслива та інші види посмішок. Навіть одна й та сама посмішка може приховувати в собі різноманітні відтінки. Так, посмішка, за якої дещо розкривається верхній ряд зубів, виражає велику дружню прихильність. Таку відкриту посмішку не слід використовувати під час першої зустрічі, вона може викликати протилежну реакцію та заронити недовіру. Нарешті, існує ще широка посмішка, коли рот трохи розтулений та оголює обидва ряди зубів. Вона характерна для дружньої вечірки, під час жартів між друзями, але ніколи не використовується під час знайомства. Щодо погляду, то він - чи не найсильніша „зброя”. Погляд може бути жорстким, колючим, добрим, радісним, відкритим, ворожим... і ще багато яким.

Наприклад, уявіть, що під час зустрічі люди, які дивляться просто в очі одне одному, а потім відводять погляд убік. Одне з можливих тлумачень цього сигналу таке: контакт очей означає довіру співрозмовників одне до одного, їхня відкритість, однак затримка погляду на очах партнера свідчить про прагнення до домінування.

Цікаво, що жінка посмішкою може дозволити чоловікові трохи довше дивитися їй прямо в очі. Аналогічна дія викликає відповідний погляд. Втім, цим „дозволом” не слід надто зловживати, інакше можна отримати досить агресивну реакцію. Чарлі Чаплін та інші актори німого кіно були родоначальниками невербальної комунікації, для них це було єдиним засобом спілкування на екрані.

Кожен актор класифікувався як вмілий чи не дуже, судячи з того, як він міг використовувати жести та інші рухи тіла для комунікації. Коли стали популярними звукові фільми та вже менше уваги приділялося невербальним аспектам акторської майстерності, багато акторів німого кіно пішли зі сцени, а на екрані стали переважати лицедії з яскраво вираженими вербальними здібностями.

Більшість дослідників погоджуються, що словесний (вербальний) канал використовується для передавання інформації, в той час як невербальний канал застосовується для „обговорення” міжособистісних відносин, а в деяких випадках використовується замість словесних повідомлень.

Наприклад, жінка може обдарувати чоловіка вбивчим поглядом, і вона абсолютно чітко передасть йому своє ставлення, навіть не розтуливши при цьому рота. І все ж посмішка, напевно, найуніверсальніший засіб невербального спілкування. Деякі психологи дотримуються думки, що ми посміхаємося не лише тому, що чомусь раді, але й тому, що посмішка допомагає нам відчувати себе щасливіше та впевненіше. При зустрічі посмішка знімає настороженість перших хвилин і сприяє впевненішому та спокійному спілкуванню. Вона виражає радість зустрічі, говорить про дружелюбність та прихильність. Посмішка супроводжує і слова привітання. Недарма кажуть: „Поділись своєю посмішкою, і вона до тебе неодмінно повернеться”.

Про українців деякі іноземці зі здивуванням говорять, що „коли вони посміхаються, у них всміхаються навіть очі”. І то правда, адже ми не з тих націй, що звикла просто тримати „keep smile” лише задля ввічливості, адже ми сміємося, коли нам весело, смішно, радісно. Тому й легко вирізнити з натовпу іноземця, надто американця, в якого на обличчі застигла немиготлива посмішка, наче його щойно клацнули на фотоапарат. Пам’ятаймо, що щирість завжди була краща за фальшивість, а посмішка – за похмурий погляд. Ставмося до людей так, як би ми хотіли щоб вони ставилися до нас, тоді нам не загрожує жодне непорозуміння.

Ольга Зозуля спеціально для ПАНЯНКИ
Категорія: ПСИХОЛОГІЯ | Додав: milagros (11.11.2008)
Переглядів: 11519 | Рейтинг: 3.9/14 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Перший портал білявок! © 2017 |