Релігійність - це вроджене: ваш мозок творить Бога
"Наш мозок легко творить цілий світ уявних істот - духів, богів і
чудовиськ, і чим невпевненіше ми себе почуваємо, тим важче чинити
супротив цій спокусі", - пише автор статті Майкл Брукс.
Згідно із однією широко поширеною гіпотезою, релігія з'явилася в
результаті природного відбору: віруючі краще пристосовані до життя і,
відповідно, частіше передають свої гени нащадкам. Загальні вірування
допомагали нашим предкам жити згуртованими групами, разом полювати,
збирати плоди і дбати про дітей і тим підвищували їх
конкурентоспроможність, пояснює видання.
Однак, заперечують деякі вчені, віра у загробне життя та інші
безпідставні переконання навряд чи допомагають вижити і продовжити свій
рід у суворій реальності. Антрополог Скотт Етрен із Мічиганського
університету і його однодумці висувають альтернативну версію: релігія -
органічний побічний ефект людського мислення.
Уже п'ятимісячне немовля відрізняє живі істоти від неживих
предметів: якщо коробка рухається ніби сама собою, він дивується,
зазначає автор. Повір'я, що у сні або в магічному трансі душа може
залишати тіло, поширене у всіх народів. Приблизно у кожної другої
чотирирічної дитини є уявний друг, а дорослі подумки спілкуються із
покійним родичами або вигаданими коханими. Для природного відбору це
плюс - така здатність допомагає існувати в заплутаній соціальної
ієрархії та вгадувати підступи невідомих нам ворогів, підкреслюють
вчені. На неї спирається віра в автономне, у тому числі посмертне життя
душі, а звідси лише крок до ідеї Бога.
У формуванні релігії бере участь й інша властивість мозку:
гіпертрофоване сприйняття причинно-слідчого ефекту, що змушує бачити
зв'язок навіть між випадковими подіями. Воно теж порождено
еволюцією: краще втекти від хижака, який тобі примарився, ніж потрапити
на зуб до непоміченого. Маленькі діти часто впевнені, що всі предмети
існують не просто так - наприклад, гострокінцеві камені з'явилися для
того, щоб ними чухалися тварини. Так вони виводять із побутових
спостережень концепцію Божественного промислу.
Етрен говорить про "трагедію розумності": людина усвідомлює, які
біди можливі, в тому числі її власна смерть. І коли вроджені механізми
підказують нам вирішення цієї обтяжливої проблеми - релігійні
вірування, ми хапаємося за цей "ключ від нашої в'язниці", зазначає
видання. Саме тому у важкі часи люди масово звертаються до релігії.
Вчені, яких опитало виданням, підкреслюють: усе вищевикладене не
підтверджує і не спростовує існування Бога або богів, а лише свідчить,
що релігійні увірування - це шлях найменшого опору.
Так чи є релігія вродженою? На це питання міг би відповісти
експеримент із вихованням групи дітей в ізоляції. Чи з'явиться у них
власна релігія? Такий досвід надто аморальний, щоб його втілювати, але
вчені вважають, що відповідь буде позитивною.
