Мелані Грифіт народилася 9 серпня 1957 року в Нью-Йорку в родині ріелтора й "хічкоковської блондинки" Тіппі Хедрен, що знімалася в "Птахах" й "Марні".

Разом з матір'ю дівчинка знімалася в багатосерійній екологічній-драмі "Ревіння".. У Мелані є сестра Трейсі, теж акторка. В 14 років Мелані пішла з будинку з маминим партнером доном Джонсоном, в 18 вийшла за нього заміж, а в 19 розлучилася.

В 23 її збила машина на Сансет-бульварі, і медики виявили, що дівчина буквально напхана наркотиками. Все це бурхливе життя не перешкодило Мелані почати роботу в кіно - дебют відбувся в рік заміжжя в трилері Артура Пенна "Нічні ходи"(1975).

Сексапільна й розкута Мелані, протилежна за характером своїй витончено-жіночній матері, втілила на екрані риси дівчин свого покоління з їхньою відсутністю комплексів, розкутістю й хижою хваткою; загалом, виступила в амплуа "Дикої штучки"(1986), мрії феміністок, у шкірі й із хлистом.

В "Діловій жінці"(1987) вона зобразила не настільки екзотичну, але все-таки типову представницю покоління 80-х, з тих що управляються з комп'ютером як Попелюшка з віником, не боїться пити каву із цукром і відбивати мужиків у начальниць.

Для неї самої життя ніколи не обмежується й не регулюється кар'єрою. У розпал роботи над "Багаттями марнославства"(1990), де вона зображувала стерво, що спокійно підставляє свого коханця, щоб сховати власні грішки, Мелані пройшла курс дезоксикації.

Одночасно, встигнувши побувати замужем за Стівеном Бауером і народити сина Олександра, знову з'єдналася з Доном Джонсоном і народила дочку Дакоту. Відновлений роман був бурхливим, але коротким. Чоловік і жінка розвелися ще раз, ще раз зійшлися й тільки потім розійшлися назавжди.

Мелані знову швидко знайшла щастя в особистому житті з мачо Антоніо Бандерасом. У травні 1996 року вони одружилися, у вересні народилася їхня дочка Стелла дель Кармін - це плюс, але в тому ж році провалилася в прокаті романтична комедія "Двоє - це занадто", у якій вони обоє знялися - це мінус.

Взагалі в 90-і Мелані стала зніматися рідше й не настільки яскраво, як в 80-і, її ролі робляться більше драматичними, вона починає виступати страждаючою стороною. І навіть зробили самі себе жваві дівчатка вже не так агресивні в її виконанні, як, наприклад, безприданниця Біллі з "Породженої вчора"(1993), що, замість того щоб стати принадою для чоловіків, спритно обводить їх навколо пальця, домагаючись своєї мети. У драматичному ключі зроблені її ролі у вестерні "Дівчини з Дикого Заходу"(1995), у фільмі "Рай"(1991) і "Без дурнів"(1993).

Найпомітнішою в цьому ряді стала роль матері - вульгарної й нещасної старіючої дамочки - в екранізації Едріаном Лайном набоковської "Лоліти"(1997), що її співвітчизники побачили майже через три роки - сильні забобони в пуританській Америці.

Мелані усе глибше поринає в сімейне життя й з волі чоловіка вивчає іспанську мову.