Право на нечуже життя
Сучасній науці відомі різноманітні засоби контролю за всім, що
відбувається в організмі матері в період вагітності. Але для більшості
людей таємниця зародження людського життя не розкрита. Воно починається
в момент зачаття, з того самого часу, коли жіноче та чоловіче начала
зустрічаються і зливаються для того, щоб дати поштовх для початку
відліку життя нової людинки.
Спочатку ця дитина схожа на маленьку крапку в кінці речення. Спадкові
прикмети батьків ніколи більше не сформуються саме так. Тому вона вже
індивідуальність, бо особлива, нічим не схожа на інших. Ніколи не буде
однакової людини. У перші хвилини визначаються її стать, колір очей,
волосся і шкіри, будова тіла, тенденція до високого чи низького зросту,
міцність здоров’я чи схильність до захворювань. Навіть інтелектуальні і
вольові ознаки.
Людство має можливість «підглядати», слідкувати за розвитком дитини в
материнській утробі. У книзі Влодзімежа Фіялковського «Дар
народжувати»подано розповідь доктора медицини і точних наук Жера
Летена. Він говорить про те, що життєздатність щойно зачатої істоти
неймовірна. Необхідне для розвитку плоду живлення забезпечується через
плаценту слизовою оболонкою матки. У своїй «рятівній капсулі» –
навколоплідному мішечку – маленька істота живе, мов космонавт на Місяці
в скафандрі. Постачання потрібної для життя рідини здійснюється через
сполучення з материнським кораблем. Живлення необхідне, але не воно
творить дитину. Найсучасніший космічний корабель не може створити
космонавта. На думку вченого, це порівняння стає ще більш наочнішим,
коли плід починає рухатися.
Вже на 19-21 день свого ще зовсім несамостійного життя дитина підростає
до 1,5 см, починає битися її сердце, циркулює кров, формуються основні
вузли центральної нервової системи. На 7-й тиждень зріст дитини
становить більше 2 см. Це вже гармонійно розвинена мініатюрна людинка з
оченятами, вушками, носиком, язичком і навіть зав’яззю молочних зубок.
Рученята, розміром з надрукований знак питання, мають долоні та
пальчики. Шлуночок виділяє сік для перетравлювання їжі.
Організм уже майже сформований, а подальші зміни полягають тільки в
природному збільшенні та вдосконаленні існуючих органів. У 6 мільярдів
разів збільшується людське дитя з моменту зачаття до появи на світ!
Грандіозний шлях! Його проходив кожен із нас, хто зараз бачить сонце і
відчуває радість життя. Невже ми маємо право відбирати таку можливість
в інших?До того ж, нервова система дитини формується на другому тижні
життя, а значить, з цього часу вона відчуває біль.
Не витримують жодної критики псевдодемократичні твердження про те, що
жінка має право сама розпоряджатися своїм тілом. Чи не повинна вона
порядкувати там, перш ніж зробить можливим зачаття (про таблетки та
спіралі – розмова окрема)? У випадку небажаної вагітності жінка
розпоряджається тілом дитини, наче річчю.
Не релігія визначила, коли починається життя, а біологи. І не релігія
констатувала, що в момент зачаття з’являється нова, неповторна людина –
це заслуга генетиків. Але саме віруючі – перші захисники ненароджених
дітей.
Для багатьох термін «аборт» нічого не означає. Це слово звучить як
рятівне на позначення вирішенняслово в критичній життєвій ситуації. Всі
знають про його існування, але свідомо залишаються необізнаними про сам
процес.
Різновиди дітовбивства
Вакуумний аборт здійснюється приблизно на десятому тижні вагітності. У
матку вводять вакуумний насос, і під високим тиском від тіла дитини
відриваються ручки, ніжки, голова. Все це «висмоктується» з матки.
Класичний аборт робиться надванадцятому тижні вагітності. У матку
вводиться гострий зігнутий інструмент. Лікар розрізає тіло дитини на
шматочки, потім витягує їх з материнської утроби.
І під час вакуумного, і під час класичного абортів, голівка дитини витягується спеціальними щипцями.
Одна моя знайома була свідком того, як до лікаря-гінеколога
звернулася жінка з ускладненнями після вакуумного аборту. Лікар,
оглянувши пацієнтку, сказала, що більш за все, в організмі матері
залишилися якісь частинки тіла дитини: ручки чи ніжки. А тому потрібне
повторне хірургічне втручання лікаря в організм квазіматері. Серце
холоне від таких зізнань.
Іноді вагітність переривають шляхом отруєння дитини сіллю. Застосовують
такий метод тоді, коли в навколоплідному пухирі накопичилось достатньо
рідини, наприклад, на 16 тиждень. Довгою голкою, через стінку живота,у
матку вводять концентрований розчин солі. Дитина його ковтає,
отруюється і гине протягом години. Шкіра ненародженого малюка при цьому
обпікається соляним розчином. Якщо матері «пощастить» і не виникне
значних ускладнень, то протягом доби вона стовідсотковонародить труп
дитинки.
Пізній аборт. У плодовий міхур вводяться розчини, що викликають пологи.
Після цього виникають штучні пологи. Доля дитинки жахлива. Таку
процедуру виконують у термін більш ніж 20 тижнів вагітності. Різновид
пізнього аборту – переривання вагітності методом кесаревого розтину.
При цьому з матки витягують дитину, котру, після відрізання пуповини,
кидають у відро помирати на довгі години.
Після пізнього аборту, незалежно від його способу, діти рухаються, дихають, деякі навіть плачуть…
Фотографії результатів класичних і пізніх абортів не відрізняються від
знімків розчленованих маленьких дітей, які померли від страждань у
найбільш захищеному місці на світі – у материнськім лоні.
А вбивці хто?
Виділяють три групи жінок, що йдуть на цю варварську, але інколи таку необхідну процедуру.
До першої групи належать сексуально неграмотні підлітки – молоденькі
дівчата (15%всіх абортів), які недавно пізнали «доросле» життя. Вони
цілком залежні від батьків, соціально невлаштовані в суспільстві. У
15-17-річних дівчат-підлітків 75% вагітностей закінчуються абортом,
тобто на 1 пологи припадає близько 5 абортів. Це трапляється через те,
що дівчатка бояться покарання від батьків. Останні, у більшості
випадків, дізнаються про вагітність доньки надто пізно.
Другу групу становлять жінки з «безвихідною» ситуацією. Вони вже більш
фізично і морально зрілі. На аборт їх змушує наважитись незапланована
вагітність, яка виникла в результаті неефективності протизаплідних
засобів, зґвалтування чи інших непередбачуваних життєвих умов. До цих
причин додається неможливість продовжувати вагітність через важку
гостру хворобу, смерть або розлучення з чоловіком і, як
наслідок,відсутність соціальних умов для виховання дитини.
Третя група складається зжінок, які свідомо використовують аборт, як
спосіб для «запобігання» вагітності . Якщо наші бабусі не знали іншого
засобу захисту від вагітності, то їхні сучасниці зважуються на аборт
через свою неосвіченість, низький соціальний та культурний рівень.
Тяжкий гріх – страшні наслідки
Заланувавши аборт, жінка не замислюєтьсяпро те, що може назавжди
позбавити себе щастя материнства. Не слід покладатися на сучасну
медицину, зважившись на зачаття в пробірці.Згідно статистики, лише
25-30% штучно запліднених жінок здатні виносити та народити дитину.
Далеко не кожній це вдається з першого разу. Існує загроза
перинатальної смерті. Мовиться про мертвонароджених дітей чи тих, які
померли протягом шести діб після народження.
Після аборту в жінки збільшується ризик утворення пухлин молочних
залоз, шийки і тіла матки. Це одна з причин неймовірної кількості
онкологічних захворювань (раку) жіночої статевої системи.
Після аборту зростає можливість позаматкового запліднення та викидня,
порушується пологова діяльність, розвиваються аномалії розташування
плаценти. З патологією судин матки пов’язані різноманітні захворювання
немовлят.
До пізніх ускладнень від абортів відносять: запальні захворювання
статевих органів, гормональні порушення, ендометріоз, дисфункція
яєчників, безплідність. Використання під час аборту розшрювачів,
нерідко спричиняє розвитокнеповного змикання шийки матки. Згодом це
може спричинити слабкістьїї м’язового апарату і, як наслідок, до пізніх
викиднів (на 18-24 тижні вагітності).
Перших смертний гріх – вбивство – став таким масовим, що вже навіть справжнім гріхом у масовій свідомості не вважається.
Часто чуємо, як чоловіки скидають з себе всю вину за дітовбивство на
жінок. Та варто пам’ятати, що не лише жінка несе відповідальність за
ненароджену дитину, а і її чоловік. Тому обидва мають бути достатньо
обізнаними в галузі лікарських препаратів, а саме – протизаплідних
засобів, щоб не опуститися до цього страшного гріха.
Кожен хоче любити і бути коханим, але часто люди називають коханням
сексуальний контакт. Засоби масової інформації певною мірою культивують
саме такий погляд. Любов і статевий інстинкт – не одне й те саме!
Справжнє кохання не кривдить, а збагачує.Вонорозвиває милосердя,
прощення, доброту. Чоловік, який дійсно кохає жінку, не змусить її
вбити плід їхнього коханння.
До того ж, ненароджені діти також відчувають біль і плачуть. Не варто йти на змову з совістю.
Думка фахівців:
Світлана Коломієць, психолог.
Наслідки аборту є складними не лише з
фізичної точки зору. Найбільша складність саме у психологічному
аспекті. Більшість жінок, які зважилися на цей крок, не можуть жити
нормальним життям, їх підсвідомість не може примиритися зі страшним
фактом. Інстинкт материнства рано чи пізно перемагає. Його наслідки -
не прередбачувані. Багатьом жінкам потрібна професійна психологічна
допомога для того, щоб повернутися до нормального життя після аборту.
Олена Черкасова, лікар-гінеколог.
Найчастіше на аборти йдуть молоді
дівчатка віком від 15 до 17 років, тому що вони дуже бояться реакції
батьків. Для них – гнів страшніший за вбивство. Більш зрілі жінки рідше
наважуються на такий крок. Зустрічаються такі, що відмовляються від
аборту в останній момент. Сама природа їм підказує, що їх покликання –
народжувати й оберігати своїх дітей.
Джерело: http://www.lady-m.com.ua |
