Петербуржці провели конкурс на звання "Найстервознішої стерво планети". І вдостоїли цим почесним званням Шарон Стоун. Як відреагувала кінодіва на нагороду, що прийшла з далекої Росії (статуетка з бігуді), історія умовчує. Та й не суть важливо. Цікаво інше: як журі далося таке рішення. Адже, наскільки відомо, половина світу вважає її жінкою видатною, друга половина - звичайним стервом. Хоча, одне іншому не заважає...

Однак краще один по одному. Життя чомусь норовило позбутися від толком ще що не встигла нікому насолити Шарон Стоун з раннього дитинства. Так, у п'ятирічному віці Шарон, качаючись на поні, не помітила білизняної мотузки й трахнула додолу. Вона умудрилася приземлитися, як говориться, на всі чотири лабети, зашкодивши собі при цьому тільки шию. Перше знання про те, що життя, трапляється, б'є, і боляче, Шарон назавжди зберегла у вигляді п’ятнадцятисантиметрового шраму на шиї.

Потім були й запаморочливі кульбіти шістнадцятирічної Шарон, що урізалась на "форді" у могутній дуб (в останні роки це дерево стало місцем паломництва стоуноманов), і зараження інфекційним менінгітом, і авіакатастрофа, і багато чого іншого. Але, зважаючи на все, це тільки загартовувало її для прийдешньої боротьби під палючим сонцем Лос-Анджелеса.

Шарон свою виживаність при будь-яких обставинах пояснює досить оригінально. У мене, говорить, коефіцієнт інтелектуальності -154 пункту, як в Ейнштейна. А середньоамериканський показник IQ коливається між 85 й 115. Ми-те, як представники самої читаючої країни у світі, звичайно, думаємо, що всі ці американські ігри в тести від лукавого й загальної заокеанської слаборозвинутості, а для Шарон ця "фішка" - палочка-виручалочка.

Але така інтелектуальна перевага над співгромадянами далеко не вигадка. За свідченням біографів, школу Шарон закінчила в 15 років й одержала ступінь бакалавра. До того ж викладачі Пенсильванського університету ладили їй блискуче майбутнє в хімії. Але блиск юпітерів для уяви дівчини з американської глухомані виявився цікавішим магії мерехтливих кристалів.

Схема руху "наверх" з голлівудських попелюшек проста до одноманітності: прищі - косоокість/короткозорість - худорба - відсутність звабних форм до повного повноліття. А потім раптом: модель - кінозірка. Що відбувається між першими чотирма пунктами й останніми двома, відомо тільки Богові, їм самим та їхнім агентам. Шарон тут не виключення. Але вона, мабуть, єдина, хто зумів пояснити цей загадковий стрибок: "Я змусила себе усвідомити свої можливості. Спочатку пофарбувала волосся в чорний, потім у каштановий й, нарешті, у руді кольори. Свою зовнішність я розглядала як задачку".

Покінчивши з арифметикою, вона поринула у вищу математику. На рішення наступного завдання - як скоротити траєкторію стрибка з пересічної фотомоделі, якою на той час стала, у кінозірку, - пішло п'ятнадцять років, протягом яких їй довелося переграти безліч симпатичних, милих, добродушних, непомітних, карамельних і просто блондинок. Але частота мелькання у фільмах і телесеріалах не спрацьовувала. Акторки під ім'ям Шарон Стоун у списках VIP як і раніше не значилося.

Природа, як відомо, не терпить порожнечі. До цього висновку Шарон прийшла самостійно, шляхом багаторічних міркувань типу: "Всі місця зайняті. Демі Мур, сексуальна брюнетка, - є. Кім Бессінджер, сексуальна блондинка, - є. Джулія Робертс, чарівна німфетка, - є. Інші не беруться до уваги". І по всьому виходило, що катастрофічно не вистачало скажено сексуального холодного стерва. А надворі тим часом стояли 90-і. Янкі всі як один билися за політкорректність. А що було губити Шарон, крім невеликих золотих ланцюгів з її таких же невеликих гонорарів?! И помиляються ті, хто затверджує, начебто знаменитою її зробило ігнорування нижньої білизни в "Основному інстинкті". "Як би не так! - заводиться в таких випадках Шарон. - Просто я з того сорту людей, які прораховують успіх, - як деякі свої банківські рахунки".

Вона всотала в себе цинізм нашого часу. Ніякий самий карколомний поцілунок, ні навіть те, після чого раніше прийнято було виходити заміж, не здатні приборкати її самость. У кіно Шарон методично починає розправлятися з мужиками те за допомогою сокирки для колки льоду, то ножиців, то кольта й іншої холодної й вогнепальної зброї, караючи чоловіків за їхнє багатовікове самовдоволення стосовно жінок. Якщо тверезо глянути на проблему статевих взаємин, що зробила Шарон ще в період своєї модельної юності, то можна побачити, що зводиться все до очевидного постулату: нагорі той, хто краще вміє використати іншого. Це не виключає закоханості, прогулянок під місяцем і подихів на ослоні. Звідси й перша заповідь Шарон: "Ніколи не спи з типом, у якого проблем більше, ніж у тебе". Дійсно, чоловіка, з якими вона собі щось дозволяла, якщо вірити таблоідам, усі на перевірку виявлялися, охоче звалювали на себе частину стоуновських проблем: продюсер Боб Макдональд, кінорежисер Пол Верхувен, актор Майкл Дуглас. "Хіба можна обвинувачувати мене в потребітельстві! - дивувалася Шарон. - Мені чоловіки дають одне, я замість їм інше. І це нормально..."

Заповідь Шарон номер два: "Чоловіки - звір, якого необхідно приручати". І коли її залізні доводи переставали діяти, у хід пускалися куркулі й ненормативна лексика.

Так було до "Основного інстинкту". Стрімко налетіла на Шарон слава зламала устояну за тридцять із невеликим років звичну картину її світу. Якщо з кар'єрою все було зрозуміло - стерво-спокусниця переможно прямувала по кіноекранах, то особисте життя перевернулося з ніг на голову. Так, на прийомі із приводу чергової голлівудської прем'єри актор Річард Гір, вручаючи Шарон свою візитку, помітив: "Дитинка, ми створені друг для друга, чому нам не бути разом?". Відразу розірвавши картку в жмути, Шарон розсміялася: "Ти вже не в моїй лізі, ковбой!".

Загалом, вона дійшла до того, що звернулася до фахівців зі шлюбів, що займається любовними проблемами еліти. Із властивою їй прямотою вона виклала на кін 100 тисяч доларів за підходящий варіант із перспективою шлюбу. Дівчина, як співається в пісні, дозріла. Газети й журнали відразу ж замайоріли повідомленнями, що місс Стоун шукає багатого чоловіка, що не займається шоу-бізнесом (рада психологів). І що членам королівської родини буде віддана перевага.

Першим відгукнувся монакський принц Альберт. Він закидав її квітами й пару разів подзвонив, запрошуючи відвідати Монте-Карло. Стоун відвідала. Може бути, вона приміряла на себе роль спадкоємиці Грейс Келлі. Але чомусь із цієї витівки нічого не вийшло. Потім перемінила принца на короля. "Короля гумору" - так ласкаво називала вона свою нову пасію французького мільйонера Мішеля Бенасера. Він був одним з деяких чоловіків, здатних її розвеселити. Але й від Мішеля згодом залишилися лише неясні спогади так кільце з діамантами на вказівному пальці.

З пережитих фіаско вона вивела третє правило: "У справжніх чоловіків мізки повинні бути міцніше, ніж їх пеніси. Тільки багатство й сексуальність не можуть принести радість". Тому не дивно, що в чоловіки Шарон підібрала собі не суперзірку, королівську особу або мультимільйонера, а інтелектуала. Природно, непогано забезпеченого матеріально - головного редактора щотижневика "Сан-Франциско Екзимінер" Філа Бронштейна.

Невже ця неординарна жінка й цього разу прорахувала, що образ стерва здатний працювати років до сорока? І от в 42 роки Шарон й її 49-літній чоловік Філ усиновили хлопчика, що народився наприкінці травня. Його справжня мамаша, неповнолітня Ліз, за пристойну винагороду підписала необхідні папери. Схоже, що Шарон починає нову партію й виграє.